Святий Миколай - Шкільні сценарії свят - Каталог файлів - Прохорський сільський будинок культури
СБК
 Каталог файлів
Головна » Файли » Шкільні сценарії свят

Святий Миколай
[ Викачати з сервера (40.5Kb) ] 23.02.2012, 16:52

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ 

 (сценарій шкільного свята для дітей)

 

Дійові особи: 
Ведучий, Св. Миколай, Діти, Два чортики, Два янголи, Тарасик. 

Святий Миколай народився близько 280р. у Ликійській місцевості. Його батьки, феофан і Нонна, старанно і з любов'ю виховали свого одинака. У молодості, приборкавши людські при­страсті, віддався він священицькій службі, згодом став ігуме­ном. По смерті батька розділив майно серед убогих. 
Кажуть, що св. Миколай палкою молитвою втихомирив збу­рене море, врятувавши корабель і супутників. А ще міг зцілюва­ти калік, сліпих, недужих. Помер 19 грудня 342р. зі словами: «У руки твої, о Боже, передаю дух свій». 
Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських. На нашу землю культ св. Миколая приходить водночас із христи­янською вірою. У другій половині XI ст. була збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. Також у Києві князь Ізяслав Святославович у 1073 році засновує жіночий монастир під покровом св. Миколая. До найстаріших церков св. Миколая належить і Миколаївська церква у Львові. 
Був дуже шановним св. Миколай серед Війська Запорозько­го. Козаками було збудовано понад 60 церков, значна частина яких з іменем св. Миколи. 
Слава отця Миколая спричинила й виняткову славу його імені серед українців. Це ім'я носили такі визначні діячі української культури, як Микола Костомаров, Микола Лисенко, священик Микола Устиянович та інші. Це горде й водночас тепле ім'я, що в перекладі з грецької означає «переможець народу». 

Дія перша


Ведучий. Іде св. Миколай полями й лугами, а за ним поспішають янголи, що несуть дарунки для добрих та чем­них дітей. Ходить св. Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє і потішає бідних і нужденних. 

Св. Миколай. Вітаю вас, діточки! Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі вчи­лись, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмов­ляли. Хоч часом на зле вас чорти підмовляли, та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього року. Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до шко­ли ходіть, свою Україну шануйте й любіть. Любіть її вірно, свою Україну, — І я вас ніколи й ніде не покину. Ану, йдіть до мене, мої янголи — а що там ви дітям у дар принесли? 

З'являються два янголи. Один несе тоненьку книжечку, а другий — товстелезну.


1-й янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила відпадають. 

2-й янгол. Так, деякі діти до останнього дня посила­ли святому Миколаєві листи і навіть телеграми. Усі пи­шуть, що чемні, але чи це справді так? (Звертається до дітей). Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні, і все записуємо до книжки. 

1-й янгол. В одній книжці — добрі діла (показує тоненьку книжку). А в отій — гріхи, грішки й усякі збитки. 

2-й янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя , ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні. Дивись, скільки у нас добрих дітей — ось вони сидять (показує на зал), а нечемних зовсім мало. Та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книги. 

1-й янгол. Добре вже, добре, ходімо ж кінчати свою роботу. (Виходять). 

З'являються два чортики.


1-й чортик. Ой, як тут холодно! (Цокотить зубами). Я змерз, як чорт. 

2-й чортик. Так, у нашій прекрасній батьківщині, Пеклі, дуже тепло, 

1-й чортик. Еге ж, часом аж гаряче. Я радий часом вирватися з пекла й поблукать по світу. 

Брикають по сцені.


2-й чортик. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників. 

1-й чортик. А як не наловимо, то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з робо­ти й не дасть нам нашої улюбленої їжі — гарячої смоли. 

2-й чортик. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів. Попросив одного разу смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не подавився, і як діти таке паскуд­ство їдять? 

1-й чортик. Тихо, тихо, ось діти йдуть. Може, серед них є нечемні? На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок. 

Виходять діти.


Івась. Миколко, сьогодні до нас святий Миколай прийде! 

Миколка. Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе. 

Івась. А ти був чемний? 

Миколка. Так! А ти? 

В цей нас із-за сцени, підкрадаються чортики і стають за спинами хлопчиків.


Івасик. Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім — побачимо. 

Чортики підстрибують з радощів.


Миколка. А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Миколкою на честь святого Миколая, тому я мушу бути завжди чемним. 

1-й чортик, (підштовхує Іванка). Скажи йому щось нечемне! 

Івасик. Тільки дурень може бути вічно чемним! 

Миколка. Що ти кажеш? То виходить — я дурень? 

2-й чортик (підштовхує Іванка). Покажи йому язика! 

Івасик показує язика. 

2-й чортик підкрадається до Миколки.


2-й чортик. Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його! 

Миколка. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще в такий гарний день. 

1-й чортик: (звертається до залу). Ану, котрих я маю брати? Диви, як заступились батько й мати — Цілують і пестять, по голівці гладять. А виросте яке? Батькам на радість, А чи мені на втіху? Не скажете колись: «О лихо, лихо! Зросло дитя — і де поділась щирість? Ні слова доброго, ні в домі миру?» 

Миколка. Аце хто? Ти часом не Чортик? Моя бабуся казала, що чорти, бояться хресного зна­мення. Ось я тебе перехрещу! 

Чортики. Ой, не роби цього! Ой-ой-ой!!! 

Втікають. 

Входить Св. Микола й звертається до Івасика:


Ти, дитинко моя мила, Маєш тут, що заслужила, — Я до тебе загостив І дарунок тут лишив. Що не слухала ти тата, Ані мами, ані брата, Тому різку, як той кай, Дає святий Миколай. Св. Миколай. (до чемної дитини): Мамусиній господині, Що порядок любить все, Даруночки несу нині, Бо дитина на них жде. Ой голубко моя крале, Слухай маму все свою — То не тільки книжку й лялю, А й цукерок принесу. 

Дарує дівчинці книжку й ляльку. 


Дія друга 

На сцені намальована хата. Біля неї сидить хлопчик.


Ведучий. Так зайшов Миколай до села, в якому під самим лісом стоїть хата. На порозі сидить хлопчина-си- рота. Він не показував по собі великого розуму — робив, що йому казали робити, але й ся робота йшла йому мля­во. Одно лиш його захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче б йому очі хотіли вискочити. Підходить св. Микола під хату, а Тарасик навіть шапки не здіймає. 

Миколай. Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? 

Тарасик. Чому ні, тільки я Вас визирав з неба, а Ви тим часом прийшли із села. 

Св. Миколай посміхається.


Миколай. Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обда­рувати, може, шапкою, одягом, чобітьми? 

Тарасик. Ні. 

Миколай: Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний. 

Тарасик. Ні... 

Миколай. А може, ти хочеш грошей багато? 

Тарасик. Також ні. 

Миколай. Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже я й для тебе приніс дарунків, бо ти Нічим не прогнівив Бога. 

Тарасик падає на коліна і шепче несміливо.


Тараси. Я хотів би, св. отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою, дитину. 

Ведучий. Засумував св. Миколай і не сказав ні слова. Любов матері — се якраз єдина річ, якою він не міг нікого обдарувати. 

Янгол. Отож, любі діти, поважайте, цінуйте своїх батьків. 

Кохайтесь у молитві й честі. Не все легке в житті. До­роги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихи­лився, до добра святого. Тож ви, батьки, в щоденнім герці з гріхами власними змагайтесь, аби злого не дати прикла­ду. Лише ті для діток приклад, хто святі виконує щоденно заповіти. І в ласці Божій вам життя освятить любов дітей, онуків і правнуків. 

Не забувайте Божої науки! 

Усі учасники співають пісню «Ой хто, хто Миколая любить...» Хлопчик читає вірш Зеновія Филипчука «До святого Миколая»



ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ 

А вечір малює сьогодні талантом таким неземним, 
що в кольоровому дзвоні життя виглядає новим. 
Я теж у небесному стані: душа, мов біленький папір. 
Складаю своїми словами листа під мелодію зір. 
Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, 
уклінно Тобі посилаю дитяче прохання земне: 
Хай люди живуть усі в Божій правді. 
І не міркують у масках про те — 
тільки тоді ближні любляться справді, 
коли хтось до когось з грошима іде. 
Складаю листа. І дивлюся на власні думки і слова. 
Складай? листа. І молюся, як вміє дитина мала. 
Святий Миколаю, будь ласка, зроби подарунок мені — 
щоб віра ніколи не згасла поміж людьми і в біді. 
Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, 
уклінно тобі посилаю дитяче прохання земне: 
Хай люди живуть у вірі і правді, 
І пам'ятають вічно про те — 
тільки тоді ближні любляться справді, 
коли хтось до когось із Богом іде. 

 

Категорія: Шкільні сценарії свят | Додав: ПСБК | Теги: миколай, школа, святий, розробка, сценарій
Переглядів: 1456 | Завантажень: 74 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email:
Код *:
Субота, 26.07.2014, 17:10
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Форма входу
Категорії розділу
Мої файли [11]
Сценарії свят [19]
Шкільні сценарії свят [44]
Розробки та сценарії свят
Сценки [5]
Пошук
Наше опитування
Хто завітав на сайт?
Всього відповідей: 63
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0



         Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
 

Прохори © 2014
Створити безкоштовний сайт на uCoz