(Стук серця, на його фоні – голос декламатора. У кінці вірша, поступово наростаючи, звучить мелодія)
Диктор:
Ніхто не забутий... На попіл ніхто не згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І
доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти
й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
(п а у з а )
Ніхто
не забутий! На попіл
ніхто не згорів!
Виходять ведучі.
Ведуча
Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні
і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною
власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не
забутий, і ніщо не забуте!..»
Ведучий:
Минули дні і
роки пролетіли,
А дня того
забуть ніхто не міг.
Тут навіть
сосни з горя посивіли,
Тут навіть
камінь плаче край доріг. ....
|