ставлення до  людей похилого віку; прищеплювати глибоке почуття

            поваги до родини, роду.

Обладанання:  вишиті рушники, композиція з калини й колосків;  

             мультимедійний проектор, презентація  бабусиних світлин, нагород.

             Тут же виставка : "Бабусі -майстрині".

Ведуча: Любі бабусі ясночолі!

             Раді вас вітати в нашій школі!

Учитель: Дорогі друзі! Сьогодні ми відзначаємо тепле свято - День людей похилого віку. Та запросили  у гості сьогодні тих людей, яких об'єднує не вік, а високе почесне звання - бабуся! Ми зібралися великою родиною, щоб вітати й вшановувати найрідніших, найближчих нам людей.

Учень:                       Люди милі, як же добре.                                                                    

                                  Що в мене є бабуся.                                          

                                 Богу милосердному за неї молюся!

Дай їй, Боже, здоров'я,

Сили і наснаги.       

Дай ти їй талану,     

Мужності і відваги. 

Бо кожного ранку - 

                              Встати ще до світанку.

                              Всіх нагодувати,           

Обшити, обв'язати. 

І при цьому ще треба          

Словом усіх привітати;

Когось приголубити,

А комусь підказати,

Як краще по життю іти.

Правильно стежину свою віднайти.

Учитель: Так кого ж ми називаємо таким теплим іменем "бабуся"?

(Діти відповідають, а вчитель їх підводить до висновку, що це мати мами або тата, або людина похилого віку.)

Учень: У німців бабуся називається « Гросмутер», у англійців "грендмазе", що однаково означає- велика мама, найстарша в сім'ї.

Учитель: Кажуть: "Бабуся - це скарбниця народної мудрості". Як ви розумієте цей вислів?

                          (Діти роздумують, відповідають, доповнюють один одного)

Учениця:       

   Коли був маленьким - бабуся вчила.

Що кожній людині своя сторона мила.

І де б ти не був, - знай:

Край свій рідний люби, поважай!

Учила мене мати людей поважати,                     

  А бабуся вчила їх розпізнавати:                                  

 Бо у доброї людини і погляд ласкавий,                         

   А у нещирої - лукавий:

А моя бабуся любить природу,

Бо розуміє її душу і вроду.

Багато дерев посадила вона,-

Усі вони розквітнуть, як прийде весна.

Бабусині настанови нас наздоганяють.      

Тільки добра вони нам бажають.            

        Люблять бабусі онуків своїх                         

      Більше, ніж дорослих батьків їх.

Учитель: Так, саме на долю бабусь припало дивитися за онуками, коли  батьки на роботі, тішитися ними у свята.Скільки вона недоспала ночей, голублячи вас, онучат.Подивімося, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.Але як би вона не склалася – завжди знайдеться в ній місце онучатам любим.

(Діти читають вірш: "Бабуся")